Князівська дорога
Радзивіллівський тракт – мальовнича дорога від Олики в напрямку Цумані, викладена з бетонних шестигранників – “трилінки” ще в 30-х роках XX століття.
Трилі́нка — бетонна плита для доріг і пішохідних доріжок у формі правильного шестикутника. Також відома як шашка Трилінського, помилково — терлінка.
Польський інженер комунікацій Владислав Трилінський 14 грудня 1932 року подав заявку в Патентний уряд Варшави на бетонну плитку для доріг і пішохідних доріжок у формі правильного шестикутника.
15 вересня 1933 року інженеру був виданий патент № 18232 на бруківку, що згодом отримала назву трилінка або шашка Трилінського. Владислав Трилінський відомий у світі не тільки своєю бруківкою. У 1929 році, разом зі Стефаном Брилою він побудував першого зварного моста в Європі. Трилінський також є винахідником залізобетонних шпал, що широко використовуються і сьогодні.
Згідно патенту шестикутні бетонні плитки трилінки виготовлялися з бетону і каменю. Мали такі розміри: ширина 35 см, довжина бокової стінки 20 см, висота 15 см, або 12 см чи 8 см. Вага трилінки висотою 15 см складала 35-37 кг. Спочатку її передбачали для мощення автостоянок та тимчасових доріг. Як довела історія, тимчасові дороги з трилінки здатні служити понад 80 років. Основною перевагою трилінки була простота виробництва, за рахунок різноманітного, на місцевому ринку, каменю. Трилінка легко укладалась і гарантувалась довговічність її поверхні в процесі експлуатації. Повна відсутність довгих прямих з'єднань, як у прямокутних аналогах, значно впливала на довговічність бруківки. Трилінка була простою в ремонті, а при необхідності, і при демонтажу.
Єдиний недолік, який виявився полягав у тому, що в дощову погоду дорога з трилінки стає слизькою для автівок на гумових шинах. Трилінка укладалась в 1930-ті роки, коли техніка рухалась на дорогах не так швидко як зараз, тож проблема виявилася лише в другій половині XX століття. Та незважаючи на це, трилінка досі використовується для коротких вулиць і надає кварталам особливого колориту.
