Історична довідка селища Олика
Олика – центр об’єднаної територіальної громади, селище міського типу із населенням понад 3000 жителів. Селище внесено до Списку історичних населених місць України.
Точна дата заснування невідома, проте перша письмова згадка в Іпатіївському літописі датується 1149 роком.
Назва ймовірно походить від назви річки Оличі (сучасні річки Путилівка та Осенище) або ж, за іншою версією, від давньоруського слова «оуличка» – «вуличка», яке пізніше трансформувалося в Олику.
Першим задокументованим власником Олики у 1433 році був Ленько Зарубич. У середині XV століття Оликою володів литовський гетьман, воєвода троцький та староста луцький Петро Янович Білий. Після його смерті Олика відійшла спочатку до його доньки – Ганни Монтигердовичової, а потім – до внучки, Ганни з Кішків, одруженої 1513 року з Яном Миколаєм Радзивіллом «Бородатим». Відтоді, на 400 років, місто стало вотчиною давнього литовського роду Радзивіллів.
31 травня 1564 року Олика отримала магдебурзьке право, що активізувало міську розбудову.
Вперше Олика з’явилася на карті Речі Посполитої авторства Станіслава Сарницького у 1585 році.
У першій половині XVII століття Олика була одним із найбільших міст Волині. На цей час припадає її найбільший розквіт – зведено монументальну споруду ратуші з вежею (не збереглась до наших днів).
В Олиці є 10 об’єктів історичної спадщини: 5 пам’яток архітектури національного значення та ще 5 – місцевого значення.
Головна історична пам’ятка Олики – середньовічний замок князів Радзивіллів.
Костел святих Петра і Павла – найдавніша архітектурна пам’ятка Олики, ще один колегіальний костел Святої Трійці, знаний своєю архітектурною довершеністю.
В’їзд в містечко «охороняє» Луцька брама – пам’ятка оборонної архітектури XVII століття.
Радзивіллівський тракт – мальовнича дорога від Олики в напрямку Цумані, викладена з бетонних шестигранників – “трилінки” ще в 30-х роках XX століття.
